Общественное объединение "За культурно-языковое равноправие"

Листовки для борцов против НАТО

В новостях "В Харькове русские активисты попытались сорвать лекцию о пользе вступления в НАТО" говорилась о листовках, которые раздавали не конференции НАТОвцев активисты партии "Русский Блок", общественного объединения "За культурно-языковое равноправие", общественного аналитического центра "Россия- Украина -Европа". Предлагаем тексты этих листовок для организации противодействия НАТОвским "зазывалам".

Листовка № Что происходит в Тегеране?


Вы думаете, там происходят выборы? Избиратели Ирана так и считают. И жестоко ошибаются. Под видом демократии, уже в который раз за последние годы, мы видим хорошо организованную попытку смещения неугодного США режима.


Сценарий всегда одинаковый. Его этапы легко проследить:
сначала идет масса информации в западных СМИ с рейтингами возможного результата голосования. Смысл его прост – создается общественное мнение в международном масштабе, что победить должен обязательно «демократический» кандидат;
далее в день выборов, якобы проводятся «экзит пулы», то есть опросы избирателей на выборах. Их результаты, разумеется, подтверждают победу прозападного «демократа»;
когда будут подведены истинные итоги голосования, все это даст повод для протестов и демонстраций. Все на Западе и многие в стране, где голосуют, будут абсолютно убеждены, что результаты подтасованы (по радио же говорили, кто победил на самом деле!);
в итоге провоцируются манифестации, которые обязательно должны перерасти в беспорядки. Для этого проводятся несанкционированные митинги и провоцируется полиция;
Далее власть должна пойти на попятную или не побояться выставить себя перед всем миром, как «кровавый антинародный режим». Если власть упорствует и сдавать страну не хочет – начинается эскалация конфликта. Как? Кровью, кровью. Все предыдущие этапы в Иране уже пройдены. Начинается решающий. Иранская власть ясно демонстрирует, решимость навести порядок.
19.06.2009 Духовный лидер Ирана, аятолла Али Хаменеи во время обращения к иранской нации, приуроченного к традиционной пятничной молитве в Тегеранском университете, сказал, что результаты президентских выборов в Иране — “безусловная победа”, и их результаты не подтасованы.
20.06.2009 Полиция Ирана намерена жестко подавлять все нелегальные акции протеста, запланированные на сегодня. Об этом со ссылкой на заявление заместителя главы полиции страны Ахмадриза Радана, сообщает Reuters.
«Я должен подчеркнуть, что все протесты, которые прошли на прошлой неделе, были незаконными и, начиная с сегодняшнего дня, любая акция против результатов выборов будет признаваться незаконной. Полиция будет действовать решительно и жестко”, - отметил А.Радан. Ссылка.
20.06.2009 «Президент США Барак Обама обеспокоен “смыслом и характером” речи главного духовного лидера Ирана аятоллы Али Хаменеи, который предупредил о возможном использовании суровых силовых мер против протестующих.
Б. Обама отметил, что официальный Тегеран должен понять, что “мир наблюдает за ситуацией в стране”. По мнению главы Белого дома, “по тому, как они поведут себя с людьми, которые хотят быть услышаны, можно будет судить о том, чем является Иран и чем не является”. Ссылка.
20.06.2009 «В Тегеране, где произошли столкновения между полицией и сторонниками иранской оппозиции, около мавзолея лидера исламской революции аятоллы Рухоллы Хомейни произошел взрыв». Ссылка.
Взорвал самого себя и еще случайных людей террорист-смертник. Когда еще в Иране появлялись шахиды? И откуда? Ведь согласно американской пропаганде Иран – одна из стран спонсирующих террористов и Аль-Кайеду. Что ж они стали взрывать сами себя? Или в избирательном штабе «демократа» Муссави, готовили агитаторов–смертников?
Не только на правительство Ирана, на каждого из нас оказывается давление. Информационное. Любой нормальный человек всегда за справедливость, против насилия. Поэтому Запад и пытается создать соответствующую атмосферу вокруг иранских выборов.
Гоните от себя жалость к «избиваемым» демонстрантам. Их конечно жалко, большинство не ведает, что творит, как и мы в 1991 году. Нот если они победят, последствия для всех нас действительно будут очень печальными:
Запад получит иранскую нефть и обрушит цены на нее;
Запад получит иранский газ и разрушит едва созданную Россией и Ираном «газовую ОПЕК»;
Запад наполнит иранским газом трубопровод Набукко, что приведет к остановке проекта «Южный поток», который строит Россия.
Современный мир очень узок и мал. Единовластное всевластие США после 08.08.08. закончилось. Опасность превращения всего мира в территорию эксплуатации снижается. Сейчас передний край Иран. Вспомните, что сделала с Украиной проамеровская власть: разрушена промышленность, наука, образование, 70% населения живут за чертой прожиточного минимума, в год вымирает 300-400 т. человек, только в Харькове 90% промышленности разрушено, выпускникам ВУЗов негде работать. ООН признало народ Украины- вымирающим народом. Система нового колониализма требует новых жертв и сейчас она нацелилась на Иран. Устоит ли сейчас Иран?
Устоит. Ничего у американцев не получится. Но во время своего вхождения в коллапс, они будут готовы на все.
Где у нас следующие выборы?

Геннадий Макаров, глава Партии «Русский Блок» в Харьковской области

.............................................................................

Листовка №2. СЕГОДНЯ ГЛАВНОЙ ОПАСНОСТЬЮ ДЛЯ ВСЕГО ЧЕЛОВЕЧЕСТВА, ВКЛЮЧАЯ УКРАИНУ, ЯВЛЯЕТСЯ НАВЯЗЫВАНИЕ США СВОИХ ИНТЕРЕСОВ ВСЕМУ МИРУ


Новая политика Обамы:

Увеличение армейского континтента в Афганистане на 21,000 американских военных (17000 солдат и 4000 гражданских)
в дополнение к 38,000 американской группировке и 25,000 военных NATO

Эти войска сегодня контролируют не более 3% афганской территории в дневное время.
В ночное значительно меньше. Афганский народ ведёт тотальное всенародное сопротивление, талибы есть в каждой деревне.

С приходом Обамы военный бюджет увеличен в целом на 4%
Военные контракты увеличены на 29 %

«Новый план» Обамы в Афганистане предусматривает гуманитарную помощь примерно в 50 долларов в год на каждого афганца (и 6.7 доллара на каждого афганца на экономическое развитие), и в четыри раза больше на проведение боевых операций потив талибов, поддерживаемых большинством населения.
В 2008-м году помощь составила 57 долларов на каждого афганца, в этом году она должна быть увеличена до 112 долларов, но дополнительные расходы пойдут на усиление военных.

При этом 47 % этой помощи идёт на покрытие контрактов на услуги американского частного сектора, а остальные преимщественно на закупку американского же оборудования.

По оценкам шведского института мира за 2008 года прямые военные расходы США выросли на почти на 10% (9.7%), что составляет $607 млрд. (42% от мировых расходов).
Вместе с непрямыми расходами ( военными исследованиями и т.п.) эта сумма составляет 1 триллион.
Расходы США на милитаризм составляют более 2 миллиардов долларов ежесуточно.
Более 750 военных баз за пределами США. Военное присутствие в 130 странах мира.

Сегодня практически все круги в американском истеблишменте понимают, что США утрачивают контроль и даже понимание глобальных процессов.
Что может быть противопоставлено этой исторической тенденции?
Большинство политического класса современных США считают, что вернуть контроль можно только через радикальное усиление военной мощи и подъёма военного потенциала США на новый высочайший уровень.
Самый главный вопрос здесь – как долго доллар будет главной мировой резервной валютой?
Долг Казначейства и Федеральной резевной системы составляет $13.8 триллионов и растёт ежесекундно.


По словам известного американского идеолога Роберга Кейгана фраза о том, что «США являются лидером свободного мира» в 21-м веке стала звучасть абсолютно абсурдно.

В США самый высокий показатель числа теремных заключённых на 100 тыс. жителей.

Ещё три года назад их было 740 на 100.000 американцев.

Молодые люди, парни в возрасте 25-29 лет попадают предывают в тюрьмахя в таких пропорциях:
- белые почти по две тысячи на каждые 100 тысяч населения
- латинос почти по четыри тысячи
- и молодые афроамериканцы по 12 тысяч на каждые 100 тысяч жителей США.

Это означает, что сегодняшняя молодёжь, новое поколение, которое вступает в жизнь от 2 процентов белых и до 12 % афроамериканцев получают опыт тюремной жизни.

Из каждых 100 тысяч в возрасте от 25 до 34 лет десять лет назад в США совершили убийство 38 человек, в Германии – 2, во Франции –1.

Выращивается армия бандитов.

И нам навязывают ценности и порядки этого общества?


Геннадий Макаров, глава Партии «Русский Блок» в Харьковской области.

...........................................................................................

Листовка №3. Україна поза НАТО: Чи є краща альтернатива?

Джеймс Джордж Джатрас
Заступник директора, Американський Інститут в Україні
www.aminuk.org
Київ, 15 квітня 2009 р. – З часу проведення саміту НАТО аргументи проти вступу України в альянс стали ще очевиднішими. Серед головних факторів:
• Незначна кількість громадян України підтримує членство в НАТО - фактор, що сьогодні визнається колишніми прибічниками вступу в НАТО, такими як прем’єр-міністр Юлія Тимошенко;
• Навіть якщо б Україна розглядала вступ до альянсу, вона не відповідає критеріям членства, що зараз визнається навіть екс-спікером Верховної Ради Арсенієм Яценюком;
• Важливі члени НАТО, особливо Німеччина і Франція, виступають проти членства України;
• Україна не готова забезпечити кошти та людські ресурси, які необхідні для членства в НАТО;
• Замість того, щоб витрачати зусилля на НАТО, Україна повинна зосередитись на цілі, яка потенційно може принести більше користі Україні і яка має підтримку більшості громадян України - отримання членства в Європейському Союзі.
Проте відкритим залишається питання: якщо не НАТО, то що? Чи може Україна розглядати систему безпеки поза НАТО, яка б захищала її інтереси і сприяла, а не перешкоджала її перспективам економічного розвитку?
Структура загальноєвропейської безпеки
Система безпеки, яка відповідала б національним інтересам України, повинна задовольняти наступні основні критерії:
• не перевантажувати економіку України витратами на перехід до стандартів НАТО, який не має відношення до фактичних оборонних потреб України і підриває перспективи для вступу в ЄС;
• не залучати українських солдатів в оборонні місії, що не пов’язані з прямими інтересами України; та
• не втягувати України в геостратегічну структуру, проти якої виступає значна частина громадян України та яка може загострити регіональні, мовні та релігійні відмінності.
Цим критеріям може відповідати структура, яка б збалансовувала потреби країн НАТО; західних країн, що не є членами НАТО, таких як Фінляндія, Ірландія, Швеція, Австрія тощо; колишніх комуністичних країн, що як і Україна, мають мало шансів та бажання вступати в НАТО, таких як Сербія, Білорусь та колишні радянські республіки Середньої Азії; та потреби Росії, яка займає власну окрему категорію. Така структура не повинна тлумачитись як антинатівська і повинна відповідати істинним американським інтересам в Європі. А НАТО, повернувшись до своєї єдиної легітимної місії захисника території своїх членів, могло б бути важливою складовою частиною ширшої системи безпеки.
Роль Європи
Окрім НАТО, важливу роль повинна відігравати більш міцна і незалежна система оборони ЄС в рамках Європейської політики безпеки і оборони (ЄПБО). Адміністрації, як республіканців, так і демократів, що змінювали у Вашингтоні одна одну, виступали проти будь-яких спроб Європи розвивати власні системи безпеки. Сьогодні, зводячи роль Європейської політики безпеки і оборони до рівня допоміжної структури НАТО, а насправді бажаючи йому долі відмираючого Західноєвропейського союзу, Вашингтон розглядає будь-яку європейську структуру поза НАТО як загрозу домінуючій ролі НАТО, в якому Сполучені Штати займають вигідну позицію з «більш рівними правами, ніж в інших». Водночас Вашингтон постійно докоряє тим самим європейцям з приводу недостатнього «розподілу навантаження» як щодо відсотка ВВП, що виділяється на військові потреби, так і щодо готовності направляти сьогодні війська в Афганістан. Для американських громадян (і платників податків) це найгірша з можливих ситуацій: ми звільняємо європейців від будь-якої серйозної відповідальності за їх власну оборону, а тоді скаржимося, що вони не виділяють достатньо грошей і сил, про які просить Вашингтон.
Розширення системи безпеки Європи від теперішнього монополярного НАТО, що прямо чи опосередковано спрямоване проти Росії, передбачало б включення до системи координування безпеки усіх європейських країн на зразок Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). (На відміну від Ради Європи, де США має лише роль спостерігача, цілком очевидно, що в будь-якій новоствореній пан-європейській системі безпеки Сполучені Штати будуть відігравати важливу, хоча й не домінуючу роль.) І що найважливіше, більш широка система безпеки, що охоплювала б існуючі організації, дозволила б позбавитись від блоків та нових розділових ліній, які слід було скасувати ще майже два десятиріччя тому.
Створення нової структури розв’язало б і два інші питання, що постали перед НАТО після закінчення «холодної» війни. По-перше, за підтримки декого у Сполучених Штатах відразу після розвалу СРСР, коли Російська Федерація отримала місце Радянського Союзу як постійного члена Ради безпеки ООН, вважалося, що Росія і сама могла б стати членом НАТО, можливо, разом з Україною та більшістю, якщо не з усіма колишніми радянськими республіками. Цей варіант було відхилено частково через існуючі побоювання того, що загальноєвропейське НАТО може перетворитися на «місце для дискусій» на зразок ОБСЄ, неспроможного до прийняття рішень стосовно так званих військових операцій «за межами зони відповідальності», тобто місій, що не передбачені колективною оборонною концепцією НАТО у контексті ст. 5 Північноатлантичного договоруy. Девізом того часу було те, що НАТО мусить «вийти із зони або вийти з гри».
Відновлення міжнародного права
По-друге, незабаром після відмови від політики охоплення членством в НАТО колишнього СРСР, куди б входила б і Росія, НАТО розпочало практику розширення, спрямовану на ізоляцію Росії та мінімізацію її ролі в питаннях європейської безпеки. Ця модель експансії втілювалася з прямим порушенням особистих гарантій, наданих тодішньому Президенту Радянського Союзу Михайлові Горбачову після об’єднання Німеччини, але не закріплених договором. Варто пам’ятати про співвідношення між тим, як НАТО зростає і що НАТО робить. Пройшов майже непоміченим той факт, що коли сенат США висловився і дав згоду на першу хвилю експансії у 1998 році, він додатково до захисту території країн-учасниць також ухвалив невизначені та необмежені "інші місії". Невдовзі після цього НАТО на вимогу Вашингтона здійснило незаконний напад на Сербію.
Відмова від цілі ст. 5 Договору НАТО водночас означала і відмову від згаданої в Договорі ст. 51 Статуту ООН, якою передбачено право країн-членів на індивідуальну та колективну самооборону. Розширена структура європейської безпеки вимагала б не лише від країн-членів НАТО дотримання умов Статуту, за якими всі держави поважають суверенність та територіальну цілісність інших країн та визнають верховенство відповідальності Ради безпеки у питаннях, пов’язаних з безпекою.
Подолання реальних загроз для європейської безпеки та вигоди для України
Переустрій пан-європейської безпеки, що включав би й Сполучені Штати, дозволив би перестановку сил в межах Європи, де розширення НАТО вже підштовхнуло Росію до перегляду Договору про звичайні збройні сили в Європі для спрямування їх виключно проти зовнішніх загроз. Перш за все, йшлося б про транскордонний тероризм та пов’язані з ним проблеми нелегальної торгівлі зброєю, наркотиками та людьми, а також розповсюдження зброї масового знищення.
Крім того, така структура сприяла б співробітництву з неєвропейськими країнами у питаннях глобальної безпеки. Яскраві події цього тижня навколо визволення капітана американського транспортного корабля з рук сомалійських піратів наголошує на потребі більш координованих дій різних країн у боротьбі з кримінальними організаціями, що є загальновизнаними як вороги всіх цивілізованих націй. Слід пам’ятати, що багато українських моряків теж ставали заручниками після таких нападів.
Відмовившись від НАТО, Україна може позиціонувати себе як унікальний каталізатор, що допоможе об’єднати континент у структуру безпеки, здатну захистити не лише потреби України, але й усієї Європи. Вчинивши так, Україна зможе уникнути ще більшого тиску на власну економіку і сприятиме об’єднанню зусиль на шляху до подальшого економічного розвитку. Збільшення ваги ЄПБО у питаннях безпеки лише зміцнило б позиції України у справі приєднання до ЄС. Нарешті, не стаючи предметом нового розколу між сходом і заходом, Україна може бути мостом до створення більш безпечної, заможної та об’єднаної Європи.
Джеймс Джордж Джатрас (James George Jatras) є директором фірми, що займається громадськими ініціативами (із штаб-квартирою у Вашингтоні, округ Колумбія). До початку роботи у приватному секторі він працював старшим радником з питань зовнішньої політики керівництва Республіканської партії в Сенаті США. До того - дипломатом Зовнішньополітичної служби США, в рамках якої, з поміж іншого, працював у службі з питань зв’язків із колишнім Радянським Союзом. Окрім того, що Д. Джатрас працює заступником директора АІУ, він - директор Американської ради з питань Косово (www.savekosovo.org).
Харьковский общественный аналитический центр «Россия-Украина-Европа».

.............................................................................................

Листовка №4. Американский аналитик: Украине не следует присоединяться к НАТО


20/05/2009 (http://www.aminuk.org/index.php?idmenu=204&idsubmenu=72&language=ru)
-- Эланд: НАТО - это “ложная безопасность” для Украины, Правительству следует “принять во внимание настроения общества”--
КИЕВ, УКРАИНА, 20 мая 2009г. – Выступая вчера на круглом столе под эгидой Американского института на Украине (АИУ), Иван Эланд, Директор Центра мира и свободы Независимого института, экспертно-аналитического центра в Вашингтоне, призвал Украину отказаться от членства в НАТО и вместо этого избрать иные способы обеспечения безопасности. В числе авторитетных экспертов, участвовавших в дискуссии с г-ном Эландом по вопросу реальных оборонных потребностей Украины, мнения украинских граждан и иным актуальным темам, были:
Валерий Коновалюк, депутат Верховной Рады и Председатель Комиссии по расследованию незаконных поставок военной техники.